Невідома Україна. Нариси нашої історії
Фільм 6: «Трипільське диво»
https://www.youtube.com/watch?v=-pjzPMoT6oc
Автор сценарію: Андрій Данильченко, Максим Бернадський, Юрій Макаров.
Режисер: Максим Бернадський, Юрій Макаров.
Оператор: Марат Родовський 1993.
1896 року у селі Трипілля, що неподалік від Києва, сталася сенсація. Археолог Вікентій Хвойка виявив перші знахідки загадкової культури періоду енеоліту (мідно-кам’яноїдоби). Ця культура невдовзі отримала назву «Трипільська». Від часів Хвойки і до сьогодні таке визначення не змінилося, попри те, що просторові межі культури, як виявили науковці, поширені від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова.
Трипільська культура належить до енеоліту – мідно-кам’яної доби. В цей період людство почало використовувати мідь. Однак це не означає, що абсолютна більшість виробів тепер робилася з цього металу. Металургія була слаборозвинута, тож люди використовували у якості сировини в першу чергу метал, який знаходили в самородках. Тому, як і у попередню добу, трипільці у більшості випадків використовували вироби з каменю.
Дивовижної краси кераміка, великі поселення на берегах річок, прямокутні хати з розписаними стінами стали головними розпізнавальними рисами цієї надзвичайно багатої культури хліборобів, яка утворилася на великій частині території України, починаючи від 6-го і до 2-го тисячоліття перед Різдвом Христовим.
Прадавня Трипільська цивілізація на території України – це унікальне явище в історії людства, а збагатити себе знаннями щодо цієї теми – докладно, захоплююче та на основі дивовижних артефактів – можна в історико-культурному заповіднику «Трипільська культура», що у селі Легедзино Черкаської області.
Одне з найбільших трипільських поселень – Тальянки – займало площу 450 гектарів і налічувало 3 тисячі будинків, у яких мешкало понад 15 тисяч осіб. Життя кожного такого протоміста тривало до 100 років – адже трипільці були хліборобами і періодичне переселення обумовлювалося виснаженням ґрунтів.
За етнографічними ознаками трипільська культура дуже близька і подібна до української. Зокрема, багато провідних мотивів трипільського орнаменту до сьогодні збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодніх писанках. Нарешті, основним заняттям трипільців, як і українців, було землеробство. Це дає підстави стверджувати, що населення трипільської культури стало праосновою українського народу.
Досліджуючи пам'ятки трипільської та наступних культур, В. Хвойка дійшов висновку про автохтонність мешканців Подніпров'я. Це дало змогу висунути й розвинути ідею про поступальний етнічний розвиток українців із часів трипільської культури через скіфські племена до сучасних українців.
Коментарi